охота

1) охота, хіть (р. хіти), бажання. [Велику хіть до малювання має. Роблю з своєї охоти, а не з наказу = делаю по своей -те, а не по приказанию. Немає бажання жити]. С -той - з охотою, залюбки, охочим серцем, охоче; см. Охотно. С большой -той - з великою охотою, охочим серцем, (вприпрыжку) з вискоком, з вистрибом. -та есть у кого, -та берёт кого - охотиться хто, хіть бере кого. Нет -ты - не охота, не бере охота. Прошла -та у кого - відхотілося кому, знеохотився хто. Если есть -та - як охота. Пришла -та - спала охота кому. -та разбирает - охота шибає кого, охота зносить кого, кортить кого. Возбуждать, возбудить -ту у кого, в ком - розохочувати, розохотити кого. Придавать, придать -ту кому - підохочувати, підохотити кого. Почувствовать -ту - зохотитися до чого. Отбить -ту у кого - знеохотити кого. Потерять -ту к чему - знеохотитися до чого. Из'явить, выразить -ту - зохотитися, поохотитися; (о мног.) позохочуватися. -та пуще неволи - охота гірше неволі (Ном.);

2) лови, влови (-вів), полювання, мисливство, ловецтво, стрілецтво. Добыть на -те - уполювати, наполювати, виполювати. Место для -ты - ловище.

* * *

I

1) полюва́ння; (ловля) ло́ви, -вів, уло́ви, лови́тва, уло́в, -у

2) (как промысел) мисли́вство

II

1) (склонность, стремление) охо́та, хіть, род. п. хо́ті, охо́тка; (желание) бажа́ння

2) в знач. сказ. охо́та; хо́четься

3) (период течки) ті́чка

в охо́ту — а) в знач. нареч. охо́че, залюбки́, [з] охо́тою, скі́льки хо́чеш (разг. хоч); б) (в знач. сказ.: хочется) хо́четься, до вподо́би; охо́та